Інституційна й економічна система

Відтоді, як у 1951 р. було засновано Європейське об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС), процес європейської інтеграції відзначається постійним прогресом і безперервними змінами його інституцій, які є результатом бажання „створити найщільніше об’єднання народів Європи”. У зв’язку з розширенням обов’язків і компетенції Європейського Союзу його інституції збільшуються кількісно і якісно.

Сьогодні існує п’ять інституцій ЄС, кожна з яких відіграє свою конкретну роль:

  • Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС);
  • Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);
  • Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган ЄС);
  • Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);
  • Рахункова палата або Суд аудиторів ?С (контролює ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).

З цими інституціями співпрацюють ще п’ять важливих органів:

  • Європейський економічний та соціальний комітет (представляє думку громадських організацій з економічних і соціальних питань);
  • Комітет регіонів (представляє думку регіональної та місцевої влади);
  • Європейський центральний банк (відповідає за монетарну політику та здійснює управління грошовою одиницею ЄС — євро);
  • Європейський Омбудсман (уповноважений з прав людини) (розглядає скарги громадян щодо неналежного функціонування певної установи чи органу ЄС);
  • Європейський інвестиційний банк (сприяє досягненню цілей ЄС через фінансування інвестиційних проектів).

Ця система управління доповнюється цілою низкою інших органів і відомств, діяльність яких спрямована на користь всіх громадян. Так, до інституцій ЄС відносяться спеціальні фонди, зокрема:
Європейський фонд розвитку, який разом з Європейським інвестиційним банком бере участь у наданні кредитів країнам Африки, Карибського басейну, регіону Тихого океану; Європейський соціальний фонд, який забезпечує адаптацію робочої сили до нових умов Спільного ринку; Європейський регіональний фонд, який був задуманий як джерело капіталовкладень, субсидій, спрямованих на створення чи збереження робочих місць в економіці відсталих регіонів; Європейський фонд валютного співробітництва.

Після останнього розширення Євросоюз перетворився у найпотужніше інтеграційне об’єднання світу. Населення 27 країн – членів перевищує 450 млн. чол. (у порівнянні з 268 млн. жителів США та 126 млн. жителів Японії). Євросоюз забезпечує виробництво понад 27% світового ВВП, близько 18% світової торгівлі товарами і 24% світової торгівлі послугами. Країни Євросоюзу забезпечують 46% прямих іноземних інвестицій, в той же час залучаючи до своєї економіки 21% прямих іноземних інвестицій. Таким чином, ЄС є найбільшим в світі ринком з високим рівнем відкритості, яка передбачає вільний рух товарів, послуг, праці і капіталу без внутрішніх бар’єрів (прикордонного контролю, сертифікатів тощо) і загальним захистом кордонів.

Інше важливе джерело інвестицій пов’язано зі структурною політикою ЄС. В 1992 р. в Євросоюзі було створено Фонд єднання (Cohesion Fund), або фонд інтеграції. «Єднання» має три виміри. В територіальному плані воно означає вирівнювання доходів населення шляхом прискорення темпів росту ВВП і підвищення конкурентоспроможності більш відсталих регіонів, в соціальному – зближення стану різних верств і груп населення. Нарешті, з політичної точки зору, воно спрямовано на зміцнення солідарності держав і 11 народів, які утворили Європейський Союз. Важливість вирівнювання диспропорцій між регіонами для зміцнення інтеграції країн-членів ЄС підтверджується динамікою витрат Євросоюзу на структурну політику.